«Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти» (Йо. 3, 16-17).
Бог є Любов’ю (пор. 1 Йо. 4, 6), Життєдавцем, Отцем світла, від Якого походить «всяке добре давання і всякий звершений дар», як про це ми молимося наприкінці Божественної Літургії. Навіть Божа справедливість і Божий гнів є виявом Його безмежної любові, яка шукає способу, щоб врятувати тих, хто закаменілий у гріхах. Саме тому Божа справедливість, єднаючись із Божою любов’ю, виливається на світ дощем милосердя, яке рятує, спасає, визволяє від гріха.
Людина, піддана гріхові, втратила цей первісний чистий образ Бога. То ж Син Єдинородний прийшов у цей світ, щоб спершу пригадати впалому людству цю вічну істину про Божу безкорисливу і вірну до кінця любов, а відтак – щоб виявити цю любов і об’явити її найвищий доказ у Своїй Хресній смерті і славному Воскресінні.
На Голгофі Син Божий неначе каже до всіх, хто завдає Йому смертельних ран і незмірного болю своїми гріхами: «Ви можете мене вбити, але не можете змусити мене перестати вас любити!». Шаленство Божої любові, незбагненне для людини, але спасенне для людини! Якби Бог не був Любов’ю, ми всі не мали б жодного шансу, жодної надії на спасіння. Але Бог є Любов і в цьому джерело надії і спасіння для кожного із нас!
Повірити у цю любов, прийняти цю любов, дозволити, щоб ця любов зцілила наші рани, відновила нас і оживила до нового буття у Христі Ісусі – ось наше завдання, яке ми покликані виконувати впродовж усього нашого життя на цьому світі. Це – постійне завдання, бо лукавий увесь час намагається нас переконати, що Бог не є Любов’ю, що Він загрожує нам, що не цікавиться нами, що кинув нас напризволяще.
Подібні спокуси, мабуть, відчували перші Христові учні, коли почалися утиски за віру, переслідування, ув’язнення і вбивства перших християн. Саме тоді св. Йоан писав своє Євангеліє, щоб пригадати знову і знову слова і діло Господа Ісуса. Мабуть, невипадково, саме у четвертому Євангелії, яке писалося найпізніше, стрічаємо так багато згадок про Божу любов, – до тієї міри, що св. Йоана називають «євангелистом Божої любові». А заклик Ісуса, який зберіг для нас євангелист Йоан, є змістом і підсумком усіх Христових заповідей: «Перебувайте у моїй любові!» (Йо. 15, 9).
Нехай сьогоднішні ранкові роздуми знову відновлять в нас цю спасенну пам’ять про Божу любов до кожного із нас. Нехай допоможуть нам впродовж усього цього дня і всього нашого життя перебувати у Його любові!
